Історія ліцею

Хустська гімназія-інтернат має майже 60-річну історію. Вона знаходиться в затишному куточку в центрі м. Хуста на вулиці Корятовича.

А з чого все починалося? Погортаймо сторінки шкільної книги життя. 1956 року старовинне українське місто Хуст збага­тилося новим навчально-виховним закладом – школою-інтернатом. Для першого такого нав­чального закладу на Закарпатті довго шукали відповідне приміщення. Нарешті, спинились на будинку колишньої тюрми, яку спорудив буржуазний уряд Чехословаччини в центрі м. Хуста.

Першим директором школи був І.М.Магула. Новопризначений директор виконував складне організаційне завдання – створення дитячої установи для дітей – сиріт і напівсиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування. З іншого боку школа-інтернат стала і для багатьох учителів школою педагогічної майстерності і творчої праці. Педколектив у школі - інтернаті сформувався на базі викладачів педучилища, у якому кадри були сильні й кваліфіковані.

Працьовиті педагогічний та учнівський колек­тиви створювали добру навчально-матеріальну базу. Вони працювали над упорядкуванням шкіль­ної садиби, навчального корпусу і гуртожитку та створенням бази для політехнічного і виробничого навчання. Двічі інтернат був учасником ВДНГ СРСР та УРСР. За 20 років на прибутки від майстерень побудовано навчальний корпус, де розміщено 23 кабінети з препараторськими, актовий зал на 200 місць, спортивний зал, їдальню, майстерні.

Досвід трудового навчання і виховання Хустської школи-інтернату став надбанням не тільки шкіл Закарпатської області. Його узагальнено і схвалено науковою радою Науково-дослідного інституту педагогіки та занесено до Центральної картотеки передового педагогічного досвіду.

У 1985 році директором школи-інтернату призначений Михайло Семенович Онофрей.

Ішов час, молодій незалежній державі Україна потрібні нові більш високопрофесійні кадри. Саме тому на потребу громадськості міста Хуст і Хустського району та з ініціативи адміністрації школи і педагогічного колективу у 1991 році середню школу-інтернат реорганізовано у гімназію-інтернат, одну з перших на Закарпатті.

Завданням гімназії став пошук і відбір для навчання творчо обдарованих та здібних дітей, розвиток їх природних позитивних нахилів, творчого мислення, потреби і вміння вдоско­налюватися, формування громадської позиції, виховання почуття власної гідності, готовності до трудової діяльності, відповідальності за свої дії; оновлення змісту освіти, розробка і апробація нових педагогічних технологій, методів і форм навчання і виховання.

"Вчителем школа стоїть, а школою держава", - мудро зазначив І.Франко. У школі сформувався хороший педагогічний колектив, творча співдружність однодумців, в якій кожний робить свій індивідуальний внесок у колективну творчість, яка у свою чергу збагачує своїх това­ришів.

Гімназисти отримують надійну базу знань, що допомагає їм визначитися із майбутнім вузом, професією, а відтак взяти участь у розбудові України та перетворенні її на високорозвинену європейську державу.